ЛИСЕНКО Олександр Євгенович (27.06.1955 р., смт. Катеринопіль Черкаської обл.) – дослідник історії України періоду Другої світової війни та історії церкви. Лауреат премії ім. М. І. Костомарова НАН України (1998 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2006 р.), кавалер багатьох церковних нагород Української православної церкви (КП).
1978 р. закінчив історико-педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту. Працював учителем-організатором виховної роботи у школі, викладачем Київського державного музичного училища ім. Глієра. 1984-87 рр. навчався на заочному відділенні аспірантури Київського державного педагогічного інституту.
Кандидатська дисертація «Роль робітничого класу України у створенні та зміцненні органів державної влади (1919-1920 рр.)» (1992 р., науковий керівник - к. і. н. І. X. Ганжа). 1990-1992 рр. - молодший науковий співробітник, 1992-1995 рр. - науковий співробітник, 1995-2000 рр. - старший науковий співробітник, з 2000 р. - завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України. Докторська дисертація «Релігійна ситуація в Україні в 1941-1946 рр.» (1999 р., наук, консультант-д. і. н. М. В. Коваль). Професор (2005 р.).
Тв.: Українська національна ідея і християнство. - К., 1997 (у співавт.); Українські громади зарубіжжя в роки Другої світової війни. Акції допомоги народу України. – К., 1997 (у співавт); Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни. -К., 1997 (у співавт.)? Церковне .життя в Україні, 1943-1946 рр. - К., 1998: Організація Українських Націоналістів та Українська Повстанська Армія: Бібліогр. покажч. публ. 1998-2002 рр. – К.. 2002 (у співавт.); Політичний терор і тероризм в Україні. - К., 2002 (у співавт.); Бойові дії авіації в роки Великої Вітчизняної війни. - К., 2003 (у співавт.); Українсько-польські стосунки періоду Другої світової війни у вітчизняній історіографії: Бібліогр. пока.жч. – К., Івано-Франківськ, 2003 (у співавт.); Особливості організації управління та зв'язку в роки Великої Вітчизняної війни. – К., 2004 (у співавт.); Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3 т. – К.: Наук, думка, 2004. – Т. 2; Радянський проект для України (у співавт.).

    Льовочкін Володимир Анатолійович (нар. 25 березня 1946 р.) - генерал-полковник внутрішньої служби, кандидат юридичних наук, Голова Державного департаменту України з питань виконання покарань (2001 - 2005 рр.), заслужений юрист України.
     У 1969 році закінчив дефектологічний факультет Київського державного педагогічного інституту імені О.М.Горького.
    Після закінчення інституту працював учителем Завадівської допоміжної школи-інтернату  Київської області. Служив в Збройних силах України (1969 -1971 р.р.)» в органах внутрішніх справ України (1971 - 1999 рр.). З 1999 по 2001 р. заступник Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, член Кримінологічної асоціації України, Спілки юристів України, член Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України; член Координаційного комітету Ради Європи з питань реформування пенітенціарної системи України; член Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства при КМ України; член Міжвідомчої комісії з імплементації норм міжнародного права в законодавство України.
    Нагороджений  медаллю «За бездоганну службу»  І ст.; відзнаками МВС України  «Хрест слави» і «Закон і честь»; нагрудним знаком «Почесний працівник  Державного департаменту України з  питань виконання покарань»; Орденом Святого Станіслава III ступеня та ін. Ім'я Володимира Анатолійовича вписано до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні»
   Автор понад 20 праць з питань діяльності органів та установ кримінально-виконавчої системи.

  Народна артистка України - співачка, актриса, доцент кафедри  «Теорії та методики постановки голосу»  НПУ імені М.П. Драгоманова, з числа  тих українських митців, які протягом всього життя робили честь і славу  українському мистецтву у світі. її помітно вирізняє сильний, рідкісний за густим тембральним окрасом голос, яким співачка володіє з віртуозною легкістю. Серйозно займалась народним вокалом з дитинства.

     Ольга Макаренко народилася 12 червня 1958 року у родині, де завжди любили та вміли  співати. Випускниця інституту мистецтв НПУ імені М.П. Драгоманова випуску 2008 року.

     Вона  багато гастролює. її репертуар увібрав  в себе величезну палітру музичних стилів та напрямків - від народних пісень до композицій в естрадному стилі, багато з яких стали класикою української естради. Але, звісно ж, головною в творчості Ольги була й лишається народна музика, яку люблять мільйони людей.

     Окремим етапом творчості в музичній кар'єрі  співачки стало знайомство з прекрасним артистом, композитором та виконавцем - Миколою Мозговим. Ольга Макаренко стала однією з найкращих виконавицей його пісень, серед них легендарні «Зачаровані слова», «Веснянка» и «Любов останньою ніколи не буває».

     Головна її привабливість для слухачів заключається в тому, що співачка залишається  вірною народній манері виконання. Народність проявляється в постановці голосу, у простоті, стриманості поведінки на сцені, і, нарешті, у доборі репертуару: пісні Ольги завжди ліричні, наспівні, в них немає випадкових, нічого не значущих, пустих слів.