Інститут історичної освіти
Безсмертний Роман Петрович
Кандидат політичних наук; Секретаріат Президента України, заступник Глави (з 04.2007 р.). Народився 15 листопада 1965 р., село Мотижин Макарівського району Київської області українець; батько Петро Кирилович (1941-2005 рр.) — землевпорядник Мотижинської сільради; мати Ольга Дем'янівна (1941 р.) - молодша медсестра Мотижинської дільничної лікарні; дружина Людмила Леонідівна (1963 р.) — вчителька історії СШ № 286; дочка Лілія (1989 р.).
Освіта: Київський педагогічний інститут імені М. Горького, історичний факультет (1983-90 рр.), вчитель історії; 1983-85 рр. — служба в армії. З 08.1990 рр. - вчитель історії, Бородянська СШ № 2, Київська область. Кандидатська дисертація - «Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Донцова)» (Інститут національних відносин і політології НАНУ, 1997 р.). Народний депутат України 5-го скликання з 04. 2006 р. від Блоку «Наша Україна», №23 в списку. На час виборів: голова Ради Політичної партії «Народний Союз Наша Україна». Член Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування (з 07.2006 р.), голова фракції Блоку «Наша Україна» (04.-12. 2006 р.); голова центрального виконкому НСНУ (з 12.2006 р.). Склав депутатські повноваження 04. 2007 р. Народний депутат України 4-го скликання 04.2002 р.-03.2005 р. від блоку В.Ющенка «Наша Україна», № 13 в списку. На час виборів: народний депутат України, б/п. Член фракції «Наша Україна» (з 05.2002 р.), член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з 06.2002 р.). Склав депутатські повноваження 03 березня 2005 р. Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002 рр. від НДП, № 11 в списку. На час виборів: народний депутат України, Постійний представник Президента України у ВР України, член НДП. 03.1998 р. — кандидат в народні депутати України, виборчій округ № 95, Київська область З'яв. 72.4 %, за 17.6 %, 2 місце з 34 претендентів. Членами фракції НДП (05.1998-01.2002 рр. уповноважений представник — з 05.1999 р.), член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з 01.2002 р.); член Комітету з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (з 07.1998 р., пізніше — Комітетт з питань державного будівництва, місцевого самоврядування). Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 р. (2-й тур) до 04.1998 р., Макарівський виборчій округ № 220, Київська область, висун. УРП. Голова підкомітету з питань діяльності Рад і самоврядування Комітету з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування. Член групи «Конституційний центр» (до цього — секретар групи «Державність»). 01.1997-10.1999 рр., 12.1999-04.2002 рр. постійний представник Президента України у ВР України. 04 лютого −29 листопада 2005 р. — Віце-прем'єр міністр України. Був членом УРП, НДП. Член політвиконкому і Політради НДП (06.1997-11.2001 рр.). Керівник штабу блоку «Наша Україна» (2004 р.), член Комітету національного порятунку (11.2004-01.2005 рр.). Керівник виборчої кампанії НСНУ до ВР України (10.2005-03.2006 рр.). Голова Ради НС «Наша Україна» (03.2005-12.2006 рр.). Керівник Центрального виконавчого комітету Народного Союзу «Наша Україна» (31 березня 2007 р.-12 липня 2007 р.). Орден «За заслуги» ІІІ (12.1996 р.), II ст. (01.2007 р.).
Освіта: Київський педагогічний інститут імені М. Горького, історичний факультет (1983-90 рр.), вчитель історії; 1983-85 рр. — служба в армії. З 08.1990 рр. - вчитель історії, Бородянська СШ № 2, Київська область. Кандидатська дисертація - «Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Донцова)» (Інститут національних відносин і політології НАНУ, 1997 р.). Народний депутат України 5-го скликання з 04. 2006 р. від Блоку «Наша Україна», №23 в списку. На час виборів: голова Ради Політичної партії «Народний Союз Наша Україна». Член Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування (з 07.2006 р.), голова фракції Блоку «Наша Україна» (04.-12. 2006 р.); голова центрального виконкому НСНУ (з 12.2006 р.). Склав депутатські повноваження 04. 2007 р. Народний депутат України 4-го скликання 04.2002 р.-03.2005 р. від блоку В.Ющенка «Наша Україна», № 13 в списку. На час виборів: народний депутат України, б/п. Член фракції «Наша Україна» (з 05.2002 р.), член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з 06.2002 р.). Склав депутатські повноваження 03 березня 2005 р. Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002 рр. від НДП, № 11 в списку. На час виборів: народний депутат України, Постійний представник Президента України у ВР України, член НДП. 03.1998 р. — кандидат в народні депутати України, виборчій округ № 95, Київська область З'яв. 72.4 %, за 17.6 %, 2 місце з 34 претендентів. Членами фракції НДП (05.1998-01.2002 рр. уповноважений представник — з 05.1999 р.), член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з 01.2002 р.); член Комітету з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (з 07.1998 р., пізніше — Комітетт з питань державного будівництва, місцевого самоврядування). Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 р. (2-й тур) до 04.1998 р., Макарівський виборчій округ № 220, Київська область, висун. УРП. Голова підкомітету з питань діяльності Рад і самоврядування Комітету з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування. Член групи «Конституційний центр» (до цього — секретар групи «Державність»). 01.1997-10.1999 рр., 12.1999-04.2002 рр. постійний представник Президента України у ВР України. 04 лютого −29 листопада 2005 р. — Віце-прем'єр міністр України. Був членом УРП, НДП. Член політвиконкому і Політради НДП (06.1997-11.2001 рр.). Керівник штабу блоку «Наша Україна» (2004 р.), член Комітету національного порятунку (11.2004-01.2005 рр.). Керівник виборчої кампанії НСНУ до ВР України (10.2005-03.2006 рр.). Голова Ради НС «Наша Україна» (03.2005-12.2006 рр.). Керівник Центрального виконавчого комітету Народного Союзу «Наша Україна» (31 березня 2007 р.-12 липня 2007 р.). Орден «За заслуги» ІІІ (12.1996 р.), II ст. (01.2007 р.).
Даниленко Віктор Михайлович
Даниленко Віктор Михайлович (25.11.1949 р., с. Карапиші Миронівського р-ну Київ, обл.) - дослідник історії України XX ст. Заслужений діяч науки і техніки України (1996 р.), лауреат премії ім. М. С. Грушевського НАН України (1999 р.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001 р.). Чл.-кор. НАН України (2003 р.), кавалер багатьох церковних нагород Української православної церкви (КП).
1969 р. закінчив Ржищівське педагогічне училище, 1974 р. – історико-педагогічний факультет Київського педагогічного інституту. 1974-78 рр. – аспірант Інституту історії АН УРС'Р, служив в армії (1976-1977 рр.). З 1978 р. молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, 1990-2002 рр. – завідувач відділу історії культури українського народу, з 2002 р. – завідувач відділу історії України другої половини ХХ ст. Інституту історії України НАН України. Кандидатська дисертація «Братерське співробітництво Української РСР і Російської Федерації у розвитку освіти і науки (1926-1937 рр.)» (1978 р., науковий керівник - д. і. н. П. П. Гудзенко). Докторська дисертація «Робітничий клас в культурному будівництві на Україні (друга половина 20-х - середина 30-х років)» (1990 р.). Професор (1995 р.).
Підготував до захисту 20 кандидатів історичних наук. Спеціалізується переважно на соціальній і політичній історії та історії української культури ХХ ст., зокрема історії інтелігенції, освіти, науки, церкви, «українізації», міжнародних культурних, взаємин, біографістиці. Брав участь у підготовці багатотомних видань «Історія Української РСР», «Історія Києва», «История рабочего класса СССР», «Нариси історії української інтелігенції», «Все про Україну», «Україна крізь віки», «Історія української культури» та ін. Автор понад 200 наук, праць, у тому числі близько 30 індивідуальних і колективних монографій, 10 підручників посібників. 1993-1999 рр. – член Бюро та вчений секретар Міжнародної асоціації україністів, 1998-2000 рр. – член Експертної ради ВАК України з історичних наук, від 1996 р. - науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки з історії. Входить до складу редколегії низки колективних праць та періодичних фахових видань. Поряд із науковою веде педагогічну роботу: професор кафедри історії України Київського національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.
Тв.: Сотрудничество УССР и РСФСР в области образования и науки в период построения социализма. — К.. 1981; Рабочий класс и культурная революция на Украине. — К., 1986 Сталінізм на Україні: 20-30-і роки. -К., 1991 (у співавт.); Академік Степан Смаль-Стоцький. Життя і діяльність. 1859-1938 рр. —К., Чернівці, 1996 (у співавт.); Історія України: Нове бачення: У 2 ч. — Т. 2. - К., 1996 (у співавт.); Україна в умовах системної кризи (1946-1980 рр.). - К., 1997 (у співавт.): Володимир Дурдуківський - педагог, критик, громадський діяч (1874-1938 рр.). – К.. 2000 (у співавт.); Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001 рр.). - К.. 2001 (у співавт.); Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси. — К.. 2002 (у співавт): «Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки. - К.. 2003 (у співавт.): Голод 1932-1933 років в Україні: Причини та наслідки. -К.. 2003 (у співавт.): Історія українського селянства. Нариси: У 2 ч. - Т 2. К., 2006 (у співавт.).
1969 р. закінчив Ржищівське педагогічне училище, 1974 р. – історико-педагогічний факультет Київського педагогічного інституту. 1974-78 рр. – аспірант Інституту історії АН УРС'Р, служив в армії (1976-1977 рр.). З 1978 р. молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, 1990-2002 рр. – завідувач відділу історії культури українського народу, з 2002 р. – завідувач відділу історії України другої половини ХХ ст. Інституту історії України НАН України. Кандидатська дисертація «Братерське співробітництво Української РСР і Російської Федерації у розвитку освіти і науки (1926-1937 рр.)» (1978 р., науковий керівник - д. і. н. П. П. Гудзенко). Докторська дисертація «Робітничий клас в культурному будівництві на Україні (друга половина 20-х - середина 30-х років)» (1990 р.). Професор (1995 р.).
Підготував до захисту 20 кандидатів історичних наук. Спеціалізується переважно на соціальній і політичній історії та історії української культури ХХ ст., зокрема історії інтелігенції, освіти, науки, церкви, «українізації», міжнародних культурних, взаємин, біографістиці. Брав участь у підготовці багатотомних видань «Історія Української РСР», «Історія Києва», «История рабочего класса СССР», «Нариси історії української інтелігенції», «Все про Україну», «Україна крізь віки», «Історія української культури» та ін. Автор понад 200 наук, праць, у тому числі близько 30 індивідуальних і колективних монографій, 10 підручників посібників. 1993-1999 рр. – член Бюро та вчений секретар Міжнародної асоціації україністів, 1998-2000 рр. – член Експертної ради ВАК України з історичних наук, від 1996 р. - науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки з історії. Входить до складу редколегії низки колективних праць та періодичних фахових видань. Поряд із науковою веде педагогічну роботу: професор кафедри історії України Київського національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.
Тв.: Сотрудничество УССР и РСФСР в области образования и науки в период построения социализма. — К.. 1981; Рабочий класс и культурная революция на Украине. — К., 1986 Сталінізм на Україні: 20-30-і роки. -К., 1991 (у співавт.); Академік Степан Смаль-Стоцький. Життя і діяльність. 1859-1938 рр. —К., Чернівці, 1996 (у співавт.); Історія України: Нове бачення: У 2 ч. — Т. 2. - К., 1996 (у співавт.); Україна в умовах системної кризи (1946-1980 рр.). - К., 1997 (у співавт.): Володимир Дурдуківський - педагог, критик, громадський діяч (1874-1938 рр.). – К.. 2000 (у співавт.); Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001 рр.). - К.. 2001 (у співавт.); Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси. — К.. 2002 (у співавт): «Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки. - К.. 2003 (у співавт.): Голод 1932-1933 років в Україні: Причини та наслідки. -К.. 2003 (у співавт.): Історія українського селянства. Нариси: У 2 ч. - Т 2. К., 2006 (у співавт.).
Лисенко Олександр Євгенович
ЛИСЕНКО Олександр Євгенович (27.06.1955 р., смт. Катеринопіль Черкаської обл.) – дослідник історії України періоду Другої світової війни та історії церкви. Лауреат премії ім. М. І. Костомарова НАН України (1998 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2006 р.), кавалер багатьох церковних нагород Української православної церкви (КП).
1978 р. закінчив історико-педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту. Працював учителем-організатором виховної роботи у школі, викладачем Київського державного музичного училища ім. Глієра. 1984-87 рр. навчався на заочному відділенні аспірантури Київського державного педагогічного інституту.
Кандидатська дисертація «Роль робітничого класу України у створенні та зміцненні органів державної влади (1919-1920 рр.)» (1992 р., науковий керівник - к. і. н. І. X. Ганжа). 1990-1992 рр. - молодший науковий співробітник, 1992-1995 рр. - науковий співробітник, 1995-2000 рр. - старший науковий співробітник, з 2000 р. - завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України. Докторська дисертація «Релігійна ситуація в Україні в 1941-1946 рр.» (1999 р., наук, консультант-д. і. н. М. В. Коваль). Професор (2005 р.).
Тв.: Українська національна ідея і християнство. - К., 1997 (у співавт.); Українські громади зарубіжжя в роки Другої світової війни. Акції допомоги народу України. – К., 1997 (у співавт); Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни. -К., 1997 (у співавт.)? Церковне .життя в Україні, 1943-1946 рр. - К., 1998: Організація Українських Націоналістів та Українська Повстанська Армія: Бібліогр. покажч. публ. 1998-2002 рр. – К.. 2002 (у співавт.); Політичний терор і тероризм в Україні. - К., 2002 (у співавт.); Бойові дії авіації в роки Великої Вітчизняної війни. - К., 2003 (у співавт.); Українсько-польські стосунки періоду Другої світової війни у вітчизняній історіографії: Бібліогр. пока.жч. – К., Івано-Франківськ, 2003 (у співавт.); Особливості організації управління та зв'язку в роки Великої Вітчизняної війни. – К., 2004 (у співавт.); Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3 т. – К.: Наук, думка, 2004. – Т. 2; Радянський проект для України (у співавт.).
1978 р. закінчив історико-педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту. Працював учителем-організатором виховної роботи у школі, викладачем Київського державного музичного училища ім. Глієра. 1984-87 рр. навчався на заочному відділенні аспірантури Київського державного педагогічного інституту.
Кандидатська дисертація «Роль робітничого класу України у створенні та зміцненні органів державної влади (1919-1920 рр.)» (1992 р., науковий керівник - к. і. н. І. X. Ганжа). 1990-1992 рр. - молодший науковий співробітник, 1992-1995 рр. - науковий співробітник, 1995-2000 рр. - старший науковий співробітник, з 2000 р. - завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України. Докторська дисертація «Релігійна ситуація в Україні в 1941-1946 рр.» (1999 р., наук, консультант-д. і. н. М. В. Коваль). Професор (2005 р.).
Тв.: Українська національна ідея і християнство. - К., 1997 (у співавт.); Українські громади зарубіжжя в роки Другої світової війни. Акції допомоги народу України. – К., 1997 (у співавт); Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни. -К., 1997 (у співавт.)? Церковне .життя в Україні, 1943-1946 рр. - К., 1998: Організація Українських Націоналістів та Українська Повстанська Армія: Бібліогр. покажч. публ. 1998-2002 рр. – К.. 2002 (у співавт.); Політичний терор і тероризм в Україні. - К., 2002 (у співавт.); Бойові дії авіації в роки Великої Вітчизняної війни. - К., 2003 (у співавт.); Українсько-польські стосунки періоду Другої світової війни у вітчизняній історіографії: Бібліогр. пока.жч. – К., Івано-Франківськ, 2003 (у співавт.); Особливості організації управління та зв'язку в роки Великої Вітчизняної війни. – К., 2004 (у співавт.); Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3 т. – К.: Наук, думка, 2004. – Т. 2; Радянський проект для України (у співавт.).
Марочко Василь Іванович
Марочко Василь Іванович (05.02.1956, с. В.Чернігівка Овруцького р-ну Житомир, обл.) - дослідник історії кооперативного руху в Україні другої половини XIX - першої третини XX ст., аграрних відносин, голоду-геноциду 1932-1933 рр. та масових політичних репресій в Україні. Заслужений діяч науки і техніки України (2005 р.). Один з фундаторів та очільників Асоціації дослідників голодоморів в Україні.
1981 р. закінчив історичний факультет Київського державного педагогічного інституту. 1981-95 рр. - аспірант, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник. З 1995 р. - провідний науковий співробітник відділу історії України 20-30-х рр. XX ст., з 2002 р. - керівник Центру дослідження геноциду українського народу Інституту історії України НАН України. Кандидатська дисертація. «Становлення радянського способу життя в колгоспному селі України (1929-1937 рр.)» (1985 р., науковий керівник -д. і. н. С. В. Кульчицький). Докторська дисертація «Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.)» (1996 р.).
Тв.: Хроника социалистического строительства в УСРР. 1921-1925 рр. - К.. 1988 (у співавт.); Становление основ социалистического уклада жизни в украинской деревне. 1917-1937 рр. - К., 1988 (у співавт.); Голодомор в Україні 1932-1933 рр.: причини і наслідки. - К., 1994; Українська селянська кооперація: Історико-теоретичний аспект (1861—1929 рр). — К., 1995.; Голодомори в Україні: 1921-1923 рр. - 1932-1933 рр. - 1946-1947 рр: Злочини проти народу. -К., 2000 (у співавт.); Сільськогосподарський союз нащадків голландських виходців в Україні (1921-1927 рр.): 36. документів і матеріалів. - К., 2000; Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929-1941 рр.). - К., 2003 (у співавт.); Голод 1932-1933 років в Україні: Причини та наслідки. - К.. 2003 (кер. авт. колективу, у співавт.).
1981 р. закінчив історичний факультет Київського державного педагогічного інституту. 1981-95 рр. - аспірант, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник. З 1995 р. - провідний науковий співробітник відділу історії України 20-30-х рр. XX ст., з 2002 р. - керівник Центру дослідження геноциду українського народу Інституту історії України НАН України. Кандидатська дисертація. «Становлення радянського способу життя в колгоспному селі України (1929-1937 рр.)» (1985 р., науковий керівник -д. і. н. С. В. Кульчицький). Докторська дисертація «Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.)» (1996 р.).
Тв.: Хроника социалистического строительства в УСРР. 1921-1925 рр. - К.. 1988 (у співавт.); Становление основ социалистического уклада жизни в украинской деревне. 1917-1937 рр. - К., 1988 (у співавт.); Голодомор в Україні 1932-1933 рр.: причини і наслідки. - К., 1994; Українська селянська кооперація: Історико-теоретичний аспект (1861—1929 рр). — К., 1995.; Голодомори в Україні: 1921-1923 рр. - 1932-1933 рр. - 1946-1947 рр: Злочини проти народу. -К., 2000 (у співавт.); Сільськогосподарський союз нащадків голландських виходців в Україні (1921-1927 рр.): 36. документів і матеріалів. - К., 2000; Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929-1941 рр.). - К., 2003 (у співавт.); Голод 1932-1933 років в Україні: Причини та наслідки. - К.. 2003 (кер. авт. колективу, у співавт.).
Реєнт Олександр Петрович
Реєнт Олександр Петрович (10.05.1949, с. Дяківці Літинського р-ну Вінницької обл.) - дослідник історії України XIX - XX ст. Чл.-кор. НАН України (2000). «Відмінник освіти України» (1996), заслужений діяч науки і техніки України (1997), лауреат премії ім. М. І. Костомарова НАН України (1997), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001). Член Нац. спілки журналістів України (з 2005), кавалер відзнаки Президента України - Ордену "За заслуги" III ступеня (2006 р.), кавалер багатьох церковних нагород Української православної церкви (КП).