Льовочкін Володимир Анатолійович (нар. 25 березня 1946 р.) - генерал-полковник внутрішньої служби, кандидат юридичних наук, Голова Державного департаменту України з питань виконання покарань (2001 - 2005 рр.), заслужений юрист України.
     У 1969 році закінчив дефектологічний факультет Київського державного педагогічного інституту імені О.М.Горького.
    Після закінчення інституту працював учителем Завадівської допоміжної школи-інтернату  Київської області. Служив в Збройних силах України (1969 -1971 р.р.)» в органах внутрішніх справ України (1971 - 1999 рр.). З 1999 по 2001 р. заступник Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань, член Кримінологічної асоціації України, Спілки юристів України, член Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України; член Координаційного комітету Ради Європи з питань реформування пенітенціарної системи України; член Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства при КМ України; член Міжвідомчої комісії з імплементації норм міжнародного права в законодавство України.
    Нагороджений  медаллю «За бездоганну службу»  І ст.; відзнаками МВС України  «Хрест слави» і «Закон і честь»; нагрудним знаком «Почесний працівник  Державного департаменту України з  питань виконання покарань»; Орденом Святого Станіслава III ступеня та ін. Ім'я Володимира Анатолійовича вписано до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні»
   Автор понад 20 праць з питань діяльності органів та установ кримінально-виконавчої системи.

    Максименко  Сергій Дмитрович  (нар. 15 грудня 1941 р.) - доктор психологічних наук, професор, академік АПН України, директор Інституту психології АПН України.
    У 1965 р. закінчив Київський державний  педагогічний інститут імені М.Горького за спеціальністю «Дефектологія».
    В 1970 році вступив до аспірантури кафедри  психології Київського державного педагогічного  інституту ім. О.М.Горького і закінчив її у 1973 році, після чого працював викладачем цієї кафедри.
    З 1997 року очолює Інститут психології імені  Г.С.Костюка АПН України. Член Міжнародної ради психологів (США, 1991 р.), голова Товариства психологів України (1998 р.), є головним редактором «Наукових записок Інституту психології ім. Г.С.Костюка», журналу «Практична психологія та соціальна робота» АПН України, «Психологічної газети» та книжкового видання «Психологічний інструментарій», член редколегій багатьох інших наукових видань.
    Засновник української наукової школи генетичної психології. Автор близько 450 наукових праць, серед яких - 10 підручників  із загальної, експериментальної, педагогічної та вікової психології, автор 12 монографій з методологічних проблем розвивального навчання, проблем психології особистості, методологічної рефлексії проблем розвитку в психології, експериментально-генетичних методів вікової та педагогічної психології. За період науково-педагогічної діяльності підготував 18 докторів і 170 кандидатів наук.
     Нагороджений  орденом  «Знак пошани»,  медаллю  «За доблесну  працю», Почесними  грамотами Міністерства освіти і  науки України та ін.